Почорніла в троянди листва,
Й від війни почорніла країна.
В'януть квіти як наші міста,
що держава не захистила.
Пошесть страшна, руснява чума
Нашу землю потроху з'їдає,
Налетіла немов сарана
До зеленого нашого краю.
У людей в очах тихий сум:
Хтось залишив рідну домівку,
В когось рідних забрала війна,
Звідки вже не надішлеш листівку.
А хтось ранок стрічає в бою,
Щоб не дати чужинській навалі,
З матом й кров'ю, мечем і вогнем
В Україну просунутись далі.
Хай же стане добрим для всіх
Цей новий український світанок,
Вже достатньо нам болю і сліз,
Хай доба переможна настане!
Приведемо наш дім до ладу,
І над ворогом виграєм битву,
Щоб, як пишна троянда в саду,
Україна знову розквітла!
