Сьогодні був зі мною уночі,
Шептав на вушко мокрими вустами,
До серця спритно підбирав ключі,
Збирав думки розсипані крихтами.
Створив складний поліритмічний стук
Синхронне дихання і вітрові тріолі,
Все полонив: і темряву, і звук,
І тіло, й душу власній своїй волі.
Бентежив дотик просто до мурах,
Голодне тіло прагненням благало,
Здолать кордони і моральний страх,
Надихатись… бо мені мало, мало…
Пірнути з головою в дощопад,
Бачить себе в кожнісінькій краплині,
У мріях танути неначе мармелад,
У літній дощ закоханій людині.
25.07.2022