Полинь колише вітер над Саур-Могилою,
Знову гремлять і точаться бої.
Орди братів з небаченою силою
Напали, хоч колись були свої.
Скажіть, які ми в біса новороси? —
Сини степів, волелюбиві козаки,
Ростили хліб, пили з долоні роси,
І напували коней із ріки.
Для чого отой "рускій мір", "єго понятья" —
"Лаптьом опять хлєбать пустиє щі".
А наші — села, сім'ї, воля, браття
Та навіть з сиром пироги й наші борщі.
Та не в обіді щастя — то для тіла,
Воля душі і поклик до рідні.
Захистимо свою свободу сміло
В святій, але нерівній боротьбі!