В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Нашепче їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
І стрімко спогади пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму...
ПРОГРАШ
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму..
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму..
Пане Сергію, сердечно дякую за гарну мелодію! Співаю з задоволенням! Надіюсь, що знайдемо справжнього виконавця. І тішуся Вашій новій хвилі творчого натхнення. Так тримати!
Співаю з задоволенням! Надіюсь, що знайдемо справжнього виконавця. І тішуся Вашій новій хвилі творчого натхнення. Так тримати! 
