Пожбур мені каменем в душу
І вбий там останню надію...
Навіщо ж терпіти я мушу
Життя-летаргію?
Не варто. Не варто мовчати
З жагою нестримною в серці.
Не варто себе мордувати
Зі смертю на герці.
Навіщо?
Безглуздість ілюзій всесильна.
Для чого ж сей шлях торувати?
Аби заповіт надмогильний
У муках писати?..
Ха-ха! Але ж звелено жити,
Чекати чи пекла, чи раю.
О Боже, скажи, що робити,
Бо й справді не знаю.
1.01.1999
