(90% тексту належить панові Аскету)
Ритми дивних і давніх пісень
Мене знаходили знов і знов.
Кружляли, дихали подихом
Ритми дивних і давніх ідей.
Чому так мало, так мало людей?
Чому так мало суші нам?
Чому так мало, так мало пісень,
Тих, що загоюють душу?
Десь обабіч пролетить день,
Десь замружить білизною місяць.
Я набрав піску кілька жмень,
Пісок мене вельми тішить.
Ритми дивних і давніх пісень
Мене знаходили знов і знов.
Кружляли, дихали подихом
Ритми дивних і давніх ідей.
Чому так мало, так мало людей?
Чому так мало суші нам?
Чому так мало, так мало пісень,
Тих, що загоюють душу?
Десь там за мною сумує море,
Десь там воно гуркоче і шумить.
Десь там, де води прозорі
Хочеться лишитися ще мить.
P.S. Вибачте, граю я таки не дуже)