Кохаєш?
-Так, як бога, дуже...
Чому не з ним, чому сама?
Чому ночами зорям відкриваєш душу,
Невже не хочеш щоб прийшла весна?
А може й він такий як ти,
безглуздий, недотепа?
Мовчить, що теж кохає
свою зіроньку ясну?
Невже примарами прожити хочеться,
ті ж мрії не далекі?
Відкрити треба серце,
щоб знайти оту красу...
Щоб краще своє серце розуміти,
потрібно вірити в дива.
Як пташечки в політ здіймуться діти, невже тоді прийде весна?
Така розмова склалася під вечір,
Вона сиділа, пила каву, падав сніг...
Чомусь тремтіли руки, холод брав за плечі,
А він би грів, він мовчки б плечі грів...
