Бабусин затишок… казковий мисник…
Я оповідки згадую старі,
Розказує онучці щось корисне
Ласкавий голос в тиші вечорів.
Продовжую полиці оглядати,
все, що гончар для творчості обрав:
Макітру в квітах, глечики, горнята,
Казан та ку́хлі, ще й миски́ до страв.
Грів кумане́ць поли́в’яний у центрі -
Усе навколо себе затінив.
Лив голос-шовк, і карбував моменти
Вживання предками старовини́.
Як бондарі та ложкарі трудились –
Був промисел із дерева такий.
Фантазія несла, мов на вітрилах,
Я уявляла но́чви та кадки́.
Кача́лки, ло́жки, це́бра, ополоник –
Виготовляли на селі майстри.
Несла цікава казка, напівсонну,
А голос говорив і говорив…
Згадаю – й серце мимоволі стисне.
Дитинство й мудрість там переплелись.
Бабусин таємничий дивний мисник,
Її уроки, пройдені колись.
