Мурчик встав сьогодні рано,
Умив личко, лапки, хвіст.
Поглядає на сметану,
Чоловік її приніс.
Глянув кіт в свою тарілку -
Там вечірнє молоко.
Це й штовхнуло на помилку,
Ось тоді усе й пішло..
Котик вигнув колом спинку,
Помахав пухким хвостом.
Проковтнув швиденько слинку,
Вже сидить він за столом.
На столі сметанка в блюдці,
Поряд пахне і сальце.
Для кота - це все у згадці,
Кіт на стіл уже повзе.
Що ж було тут? Стид і срам!
Наший Мурчик оступився.
Нема совісті і грам!
Будеш битий - провинився!
З чого ж тут почати їсти,
Що найперше скуштувать?
Бо йому дістались кістки,
Треба ж голод вгамувать.
Язичком лизав сметанку,
Трошки сала відкусив.
Ротик вимив він старанно.
Все! Він голод загасив.
Смакував він так недовго,
Бо господар ось іде.
Пам"ятатиме кіт довго,
Якщо він його знайде.
Спритно скочив під диван,
Вигдядає звідти нишком.
Розуміє він свій стан,
Він не з"їв же сіру мишку.
Довго думав він про гріх,
Совість дорікала.
Довго там сидіть не міг,
Все ж дістав за сало..
