Він мовчки від неї таки божеволів – чи то від її досконалої вроди, чи то від характеру вкрай вибухового. У неї було всього повно й доволі: вар’ятства, сміливості й глузду здорового. Любив її сліпо і геть безнадійно, так віддано, аж до шалених фантазій. Любив її примхи і всі дивні фрази. Із нею було йому добре й спокійно, коли навіть різко кидала погрози. Від неї він просто-таки шаленів – чи то від її ніжних рук та дотиків, чи, може, від сонного хриплого голосу, як тихо щоранку, без зайвих слів вона називала його Мегаполісом. І він їй ніколи й ніде не перечив, нічим не засмучував, не дратував, до неї горнувся, коли вона спала. Безмежно любив геть усі її речі і зовсім дурів, як надовго зникала. Аж до неможливості нею пишався і сам собі заздрив потай раз по раз. Він щиро обожнював свою Доріс – уже сто разів би на ній одружився, та він лише кіт на ім’я Мегаполіс. © Ольга Береза
ID: 919337 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 12.07.2021 16:02:42 © дата внесення змiн: 12.07.2021 16:03:35 автор: Ольга Береза
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie