Мене так дратує ця відстань.
Ця розмитість числа кілометрів,
Де реальність і дійсність сплутана:
Відчуття наче є, та очі зав‘язані.
Я навпомацки вперше робила помилки
І водночас боялася їх, як вогню.
Я ховала всі голки потайки,
Які вилізли в біль та брехню
Я не вибачусь, а ти не пробачиш.
Я забуду, а ти ще довго - ні...
Ми ніколи навіть не бачились,
Але цього було достатньо: і мені, і тобі.
