Він був колючий, вона була ніжна.
Йому б у гори, а їй до підніжжя.
Вона все тонула, а він все згорав
Її кликали зорі, а він спав.
Його запах – весна, її запах – мінорний,
Її колір червоний, а його – чорний.
Він був би початок, вона була б край,
Якби не зелений чай.
Якби ніхто не вигадав ще книжок,
Не було серіалів і казок,
Якби не розмови, якби не минуле й коти,
«Вона» була б я, а «він» був би ти.
Але він був колючий, вона була ніжна,
Він дістався до гір, а вона – до підніжжя,
Їй муркочуть коти, його затишок – чай,
Для когось – то Пекло, для когось – то Рай.