Малянівський Василь Іванович
(06.01.1991р. - 31.08.2014р)
Тобі сьогодні було б тридцять
І ми б зібрались,як годиться,
В кафе, чи вдома за столом.
Ти зустрічав би всіх з теплом.
Чекали б твого свята всі,
Адже росли в одній сім’ї.
Прийшли б і сестри, і брати,
Своїх би діток привели.
Лунав би сміх, вітальні тости,
І святкували б твої гості.
Тобі сьогодні було б тридцять –
Як кажуть: жить і веселиться…
Так, міг би жити й працювати,
Довчитись в виші, заробляти,
А літом десь відпочивати.
Закінчив би ремонт у хаті,
Придбав би техніки багато,
Адже ти так хотів машину,
Щоб в гості їздить до родини.
Тобі сьогодні було б тридцять –
Могли б і дітки народиться.
Була б і дівчинка, і хлопчик,
Меткий і спритний, як горобчик,
Для тебе - радість, нам - онуки,
І не ятрили б душу муки...
Тобі не буде більше тридцять,
Назавжди в двадцять три лишився
В степах Донбасу, на війні.
Лиш з журавлями навесні,
Ти повертаєшся додому,
А я вслухаюся в якому,
В якому ти летиш ключі?
Чи голос подаєш мені?
І я ковтаю гіркі сльози,
Чекаю поки вранці роси
Осушать сонця промінці
Й солоні краплі на лиці..
Тобі не буде більше тридцять..
А рана в серці – все ятриться…
https://www.facebook.com/100023529889739/videos/848549962605992
ой, Олю... де взяти ті слова, щоб розрадити Ваше серце. Співчуваю - це нічого не сказати. Хай живе пам'ять про Вашого хлопчика у Ваших чудових віршах, у пам'яті людей. Схиляємо голови.
ой, Олю... де взяти ті слова, щоб розрадити Ваше серце. Співчуваю - це нічого не сказати. Хай живе пам'ять про Вашого хлопчика у Ваших чудових віршах, у пам'яті людей. Схиляємо голови.
