Любіть Україну, як сонце, любіть,
Продайте і трави, і води…
Оте депутатство – є радості мить,
Продайте колгоспи, заводи.
Ви все б продали у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
пиляєте позичку знову нову,
і все переводите в ціну.
Без неї – ніщо Ви, як Порох і дим,
Як той утікач Янукович.
Ви все в Україні вважали своїм
і ту міжнародну нам поміч.
Для Вас як корито єдине одне.
Ви всі все ніяк не напретесь.
Собі ордена і медалі за те.
Над грішами тільки трясетесь.
Ви ліс порубали, розрили бурштин –
Жадібність у кожного в думі.
Народ виїжджає до інших країн.
На газі крадете і струмі.
Як та купина, що горить — не згора,
Квіте та корупція Ваша.
Розкрали давно собі схили Дніпра.
Крізь замки будуєте кращі.
Бюджет України розвіяли в прах,
чужинців покликали красти.
На Захід рабам пробивали Ви шлях,
Щоб землю у них заграбастать.
Юначе! Чи буде сором у Вас?
Ви всіх довели до загину…
Жинете на митниці «контрабас»,
Розорюєте Ви Вкраїну!..
Залишилось небо лише голубе,
Його шахраям не украсти.
Раби все мовчать, лише думка шкребе:
Такого чекали ми щастя?
За Вашу Любов страждає народ.
І Вас не лякають Майдани.
Коли вже все піде у нас на зворот,
Раби України повстануть?
15.11.2020 Дмитро Дробін
