В сознании - любимый силуэт:
Блеск темных глаз, разящих как рапира,
И пылкий взгляд через простой лорнет
Сподвигли процитировать Шекспира.
Дымка одежд, улыбка, взмах ресниц -
Мурашки убежали в кружева.
Один лишь взгляд - и я готов пасть ниц.
Любовь и смерть. И что теперь слова?
Те чувства - вечны..Нет для них возврата.
И боль от ран излечит красота.
Есть истина, важнее постулата:
Любить ее до кончика зонта.
В свідомості – коханий силует,
Ті темні очі, сповнені страждання…
Жагучий погляд крізь простий лорнет
Наводять до Шекспіра цитування.
Сукня - серпанок. Сміх та змахи вій –
І на вустах – усмішка ожива.
Поезія життя – у Діві цій,
Кохання. Смерть. І що тепер слова?
Кохання вічне…хоч немає вороття,
Болять ці рани, не скорившись долі.
Люби кохану все своє життя,
Люби її від п’ят… до парасолі…
Чудова лірика!
