До кончика зонта.

В  сознании  -  любимый  силуэт:
Блеск  темных  глаз,  разящих  как  рапира,
И  пылкий  взгляд  через  простой  лорнет
Сподвигли  процитировать  Шекспира.

Дымка  одежд,  улыбка,  взмах  ресниц  -  
Мурашки  убежали  в  кружева.
Один  лишь  взгляд  -  и  я  готов  пасть  ниц.
Любовь  и  смерть.  И  что  теперь  слова?

Те  чувства  -  вечны..Нет  для  них  возврата.
И  боль  от  ран  излечит  красота.
Есть  истина,  важнее  постулата:
Любить  ее  до  кончика  зонта.










В  свідомості  –  коханий  силует,
Ті  темні  очі,  сповнені  страждання…
Жагучий  погляд  крізь  простий  лорнет
Наводять  до  Шекспіра  цитування.

Сукня  -  серпанок.  Сміх  та  змахи  вій  –
І  на  вустах  –  усмішка  ожива.
Поезія  життя  –  у  Діві  цій,
Кохання.  Смерть.  І  що  тепер  слова?

Кохання  вічне…хоч  немає  вороття,
Болять  ці  рани,  не  скорившись  долі.
Люби  кохану  все  своє  життя,
Люби  її  від  п’ят…  до  парасолі…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877339
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.05.2020
автор: Brume sombre