З цими свійськими птахами пов’язано багато цікавих випадків мого дитинства. Почну з того що спочатку їх я бачила лише на картинці. Згодом їхній гелгіт доносився з вигонця, де їх паслося видимо-невидимо. А знайомство було впадковим.
Одного разу я з татом і мамою пішла на Кальбусів город, який був на вигонці. Поки батьки набирали в сітку натину до мене зненацька підійшов сусідський гусак. Зростом ми були однаковими, але щоб показати свою значущість і величавість гусак зашипів і вкусив мене за вказівний пальчик. Було дуже боляче, а ще надзвичайно страшно. Це знайомство навчило мене бути обачною з такими випадковими знайомими.
Згодом і ми завели гусей. Коли вони були малесенькі мали м’який пух жовто-салатового кольору, ніжний голосочок, що відгукувався завжди на «сьо-сьо-сьо». Дуже милі і привітні. Далі забарвлення ставало тьмяніше, гусята ставали вредніші і виникала необхідність їх пасти.
Ціле літо багато років підряд це була моя домашня робота. Кілька разів на день по кілька годин треба було їх пасти, так щоб і вола на спину поперекидалися. Взагалі то пасти їх навіть цікаво, але лише тоді коли вони не лізуть в шкоду. Та їм же ніби медом намазано в чужому городі, на посіяному, під дворами сусідів, серед дороги де їздить транспорт. І я бігаю завертаю, підгоню, відгоню від сусідських гусей, щоб не змішалися.
Пасла під двором, на вигонці, за городом на Беївці, гонила за Силиних на галявинку, на бабине Оленине, до ставка. Та точніше йшла туди, куди вони мене вели. Коли пасла з Ірою, то ми навіть їсти з собою брали по грінці із смальцем та цибулею, або по шматку коржа, сітра, що мама з магазину принесла, по два кармани гарбузового насіння. А от коли гуси були слухняні я завжди з собою брала маленький стільчик, щоб зручно було сидіти в холодку і якусь корисну забавку. Любила читати книжки на природі біля гусей, грала в тетріс, а також готувала мамі рукодільний подарунок на день народження.
О, коли треба було вишивати для мене серветку на подарунок, то сама просилася пасти, бо частенько ж й не хотілося...
Гарно відмотуєш кінострічку минулого....
