Ще один вірш з моєї книги перекладів "Сучасна кримськотатарська поезія".
МАЙЄ САФЕТ
Депортації кримських татар 18 травня 1944 року, непохитній вірності своїй Батьківщині Криму, вірі в повернення, вірності по цей день, душевній красі простих і великих, з надією на краще…
це тому, що тоді був май,
обіцяв він на щастя надію,
та світанок її розвіяв,
наполоханий криком «Вставай!»
це тому, що тоді був ти –
свої рани ледь-ледь загоїв,
з Перемогою вийшов із бою,
з автоматом дійшов до мети.
це тому, що приїхав туди,
де вигнання було всій родині,
де ти СПЕЦПОСЕЛЕНЕЦЬ віднині,
збитий з ніг за усі труди…
це тому, що дощів імла
розмивала заритих спішно…
не вважали конвойні грішним
там лишати, де смерть знайшла.
це тому, що в тісний барак,
забігали голодні діти.
а шакалам – аби звіріти, –
не похожі на кримських собак…
це тому, що слухняні пси
зачекались тоді край дороги,
що ти знову прийдеш до порогу…
повернувся. Ти і твій син…
це тому, що вертатись тобі
довелося пекельним кругом.
і дубинки згинались в дуги
від чекання на зустріч в злобі.
це тому, що я бачу ряд
сірих «бобиків», бронежилетів.
мітинг, спека уже не злеті…
ти – з будови, тут – гурт солдат.
це тому, що пекучий біль
наскрізь у ДНК проникає
я його на віки залишаю
для майбутніх дітей в собі.
це тому, що мені, як тавро,
пам’ять цю все життя зберігати
я повірити хочу в добро
й не дозволю собі забувати.
(переклад з російської мови)
Щемно... Гарна робота. 
