Память стильно кружляє під тихий зимовий блюз,
Хоча з неба не сніг, а сіється сум із небес,
Що морозів нема, то звичайно, великий плюс,
Але ж і тепла ніде ніяк не віднайдеш все ж!
Спогад душу ятрить, спонукає мирить світи,
Серце б'ється у такт до якихось шалених змін.
Ця зима - аудит відповідності: "Я і ти".
На якому руйнується..., тло принципових стін?
"Знімки" вгору злітають, як бризки від тих калюж
І лишають в душі ті ж розводи, як бруд на склі
Тут змішалися місця і люди, у "сіру туш".
Затуманив цей січень, безпечний, усе як в сні.
І звучить у душі... Чи то стука пульс? Тихий блюз.
Але ж ні тихо, не тріскотить мороз, і це плюс
