Ти мені і в пізні роки
Сонця ясен-світ,
Не сумуй, що одинокі
Ми на схилі літ.
Вже ні я, ні ти нездатні
До важких робіт -
Йде зима, ступа на п`яти,
Не питає літ.
Все частіше в нашу хату
Слабість загляда
І які в нас з віком втрати
Чомусь не пита.
А колись була в нас сила,
І раділи ми.
Мабуть, вона залишилась
З іншими людьми.
Бо про нас чогось забула
Як іде зима -
Може на шляху заснула,
Змерзнувшивши й сама,
Чи вже й світ зійшовся клином,
Що ослабли ми?
А ми хочем лиш єдине:
Силу нам верни.
Не вертає і не верне
Навколишній світ,
І в минуле не поверне
Через товщу літ.
Та за те у нас є діти,
Внуки молоді-
Допоможуть нам прожити
На важкій путі.