Андрію Пилиповичу Богайчуку
До ювілею – 80-річчя з Дня Народження!
Ваш ювілей – важлива дата,
То ж я Вам хочу побажати:
Весни, що в серці розцвітає,
Краси, в природі що буяє,
Тепла від сонечка в оселю,
Щасливу доленьку веселу.
Хай злагоду і мир у домі
Несуть Вам рідні і знайомі.
Щоб Ви з дружиною своєю
Раділи і пишалися ріднею,
Хай сміх внучат звучить й надалі,
Щоби не знали Ви печалі.
Здоров’я зичу Вам багато,
Нехай в душі панує свято
І пісня хай звучить проста.
Живіть іще літ так до ста!
Коні
Усе в житті його – це коні:
Стрімкі, грайливі скакуни.
Найкращий конюх у районі –
Тож ним пишалися і ми.
Розповідать міг по порядку
Про звички кожного коня,
Про їх характер і повадки,
Як доглядати їх щодня.
Він дбав про них як рідна мати
І запрягати їх любив,
Спішив усіх нагодувати,
Відерцем воду їм носив.
І вдячні коні відчували
Його любов і доброту.
Вони слухняними ставали,
Відчувши душу золоту.
Коней, коли ті в чистім полі
Неслися всім вітрам навстріч,
Лиш він спиняв і вже поволі
В конюшню заганяв на ніч.
Коли запряжені у возі
Ці коні бігли по селі,
Від грації їх на дорозі
Були в захоплені усі.
В цю дощову і пізню осінь
Йому сьогодні – вісімдесят.
Але у снах щоночі досі
Він бачить коней, що біжать.
Вітання від колективу художньої
самодіяльності Райгородоцької ОТГ
( Софії Станіславівни, Світлани Володимирівни
і Тетяни Миколаївни)
Нині ювіляра
Ми прийшли вітати
І найкраще в світі
Йому побажати:
Щоб він жив щасливо,
Завжди посміхався,
В повазі й любові
Кожен день купався.
Хай шанують діти,
Радують онуки,
Дякують уклінно
За невтомні руки.
То ж будьте здорові,
Купайтесь в достатку,
А наші вітання
Ви прийміть на згадку.
...
...
....
Андрій Пилипович
Вісімдесята свічка запалала
І за столом усю рідню зібрала.
Андрій Пилипович святкує ювілей
У колі дорогих йому гостей.
У рідній Андріяшівці родився,
Закінчив школу тут і одружився,
Усе своє життя прожив селі -
Знають його дорослі і малі.
Як в Лемешівській школі він навчався,
То в математику, ну просто, закохався.
В олімпіадах участь він приймав
І тільки призові місця завжди займав.
Ще тільки виповнилось 14 років,
Пилиповичу вже не до уроків,
Бо жили бідно, треба заробляти,
Тож він пішов їздовим працювати.
Бо коні – то було його життя,
Без них Андрій не бачив майбуття.
А згодом свою Стасю він зустрів.
Вже майже 60 з нею прожив.
Жили в любові, важко працювали,
На ноги потихесеньку ставали.
І тут у них Наталочка з’явилась,
Яка для них мов зірочка світилась.
Прекрасна донечка в селі всім допоможе –
Це їхня гордість, знає її кожен.
Пробігли роки.. І дає Бог сина –
Це їх опора - рада вся родина.
А ще їх Віктор і талант від Бога має,
Співає гарно, душу звеселяє.
Ну а тепер уже й невістку мають
І з радістю її завжди чекають.
А сам Пилипович, до речі, має клад –
Це троє дорогесеньких внучат.
За них дідусь завжди переживає
І тільки щастя кожному бажає.
Ми зичим Вам ще довго, довго жити
Своїх онуків, звісно, одружити
І на сторічний славний ювілей
Зустріть гостей біля своїх дверей.
А чому б не пожити до ста?.. Можна й до двісті, якщо є стограм і здоров'я випити їх! Та й коні не дуже то люблять тверезого їздового, щоб доривався до кожної дрібниці. Молодчага, Олю! Андрію і коням сподобається!
