Cлово
О плъку Валентинове,
Валентина – сына Петра,
Внука Якова
Нелепо ли ны бяшетъ, братие,
Начяти мыдрыми словесы
Славных повестий о плъку Валентинове,
Валентина Петровица?
Ибо Валентин бо вещий,
После изряднаго пития,
Аще кому хотяше
За здравные речи толкати,
То растякашется мыслию по древу,
Серым ллъком по земли,
Сизым орлом под облаки!
Почнем же, братие,
Заздравную песнь сию
Не языком древнерусским,
А былинным украинским.
Ой, ти гой єси, стольна Згурівко,
У летаври бий, іди маршами.
Обніми, привітай сина рідного
Валентина Сову, ще й Петровича.
На землі твоїй народився цей князь,
Шість десятків літ йому сповнилось.
І княгиня Марія у знаменний цей день
На зорі в спочивальні вітала його.
Тома й Лора – княжні і княжата малі:
Владиславчик, Антон з Веронікою,
Зять Олег, дорогі Каніковські – свати
Ювіляру усі в пояс кланялися.
У банкетний зал із заморських країв
(Київ, Красне, Прилуки, Кулябівка)
Доставляють посли на оцей ювілей
Привітальні свої вірші-грамоти.
Прибувають полки під команду Сови
З СТО, «Райагро» + «Техсервісу».
Всі готові на бій хай, тремтить зелень-змій
Із банкетного залу не випустим!
За Сову покладем у миски з холодцем
Свої буйні козацькії голови!
То ж веди нас на бій, ювілейний наш князь,
З лютим ворогом – змієм Гориничем!
Ми мечами зітнем, хай не дишуть вогнем
Супостата зеленого голови!
Наливай, князь, вино, горілки і меди,
Наповняй ними кубки і келихи!
Хай Господь посила щастя, долі й добра,
А з роками – здоров’я і мудрості,
Щоб княгиня Марія при князю була
На короннім весіллі сімейному.
Хай сяє сонце князю ювілейному,
Хай довго йде він по святій землі,
Хай пісня лине в селах Згуріщини,
Хай буде славний і багатий
Шановний князь наш Валентин!
Прийми вітання і від Красного,
Воно було для двох вас – альма-матір’ю.
З земним поклоном і повагою
Бояри, друзі Новосільські.
21.01.2000 р.
ID:
849866
Рубрика: Інше
дата надходження: 30.09.2019 13:33:37
© дата внесення змiн: 30.09.2019 13:34:02
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
