Ще місто спить...
І магістраль в дрімоті стоне...
Годинник відміряє нову мить...
А вітер розучив вже нові тони...
Шумить трамвай, проснувся, мабуть, з перших.
І блима ліхтарями на шоссе.
Всміхалась доля широко й відверто.
І смакувала вранішнім глясе.
Протягне доля лагідні обійми.
Всміхнеться ніжно, щиро й не взнаки.
Забудуться міжнаціональні війни.
На крилах пролетять твої роки.
Хай подрімає ніч, завиє колискову
В пів тону старий міст, гойдаючись на шпалах.
Затихло все, зійшлися в спільну змову.
Лиш сонячні проміння дали спалах!
