( за мотивами поезії Т. Г. Шевченка)
Гуде хрущами біля хати сад,
Селяни повертаються із поля,
Усі співають - коли вдома лад,
Радіють, коли щастя дає доля.
Вечеряє в садочку вся рідня,
У небі перша зіронька сіяє,
Зійшлись усі після тяжкого дня,
Послухати, як соловей співає.
Вже мати заколисує маля,
Сама, утомлено ,вже поруч засинає,
В весняній тиші спочива земля,
Й лиш соловей з дівчатами співає.
ОРИГІНАЛ:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
