Ти вдягнулась весною.
Посміхнулась весною.
І коли це ти стала такою?!
Озираюся я за тобою.
Тут і стрункість, і ніжність, і мрія.
Навіть вітер і той зупинився.
Посміхнулись принишклі подвір'я.
Завертівся, в весні утопився.
Поспішаєш кудись на край міста,
Десь, де вже не ховається сонце,
То від тебе весні така звістка,
Щоб відкрила ще більші віконця.
Ти ще трішки мабуть несмілива,
Викидаєш зимові прикраси,
Наступаєш словами тремтливо,
І не можеш змиритися з часом.
Вибір зроблено,
Жінка надворі,
І підбори лунають бадьорі.
Очі ловлять найперші прикмети,
Розлітались думки мов комети.
Хоч і зовсім з весною не в хорі,
Вище все ще надміцно зима.
Та вона в березневому морі -
Розбудилась вже в жінці весна.
Зачекайте не дні, навіть миті.
Де дощами вже вулиці вмиті,
Де морози уже запізнились,
Таємниці зимові відкрились …
