Ти вдягнулась весною.
Посміхнулась весною.
І коли це ти стала такою?!
Озираюся [b]я[/b] за тобою.
Тут і стрункість, і ніжність, і мрія.
Навіть вітер і той зупинився.
Посміхнулись принишклі подвір'я.
Завертівся, в весні утопився.
Поспішаєш кудись на край міста,
Десь, де вже не х[b]о[/b]вається сонце,
То від тебе весні така звістка,
Щоб відкрила ще більші віконця.
Ти ще трішки мабуть несмілива,
Викидаєш зимові прикраси,
Наступаєш словами тремтливо,
І не можеш змиритися з часом.
Вибір зроблено,
Жінка надворі,
І підбори лунають бадьорі.
Очі ловлять найперші прикмети,
Розлітались думки мов комети.
Хоч і зовсім з весною не в хорі,
Вище все ще надміцно зима.
Та вона в березневому морі -
Розбудилась вже в жінці весна.
Зачекайте не дні, навіть миті.
Де дощами вже вулиці вмиті,
Де морози уже запізнились,
Таємниці зимові відкрились …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827586
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: Дружня рука