У твій день народження блукаю містом. Вишукую нові кав'ярні. Оце якась невідома, з гарною назвою " L'amour". Заходжу. Прохолода серед червневої спеки. Чудово! Сідаю за столик край вікна.
Ми любили з тобою такі маленькі кав'ярні. Ти завжди замовляв те, що й я, довіряючи моєму смаку. Сьогодні у мене кедрове капучіно та круасан з мигдальними слайсами.
Круасан, як у Франціїї, пам'ятаєш!? Тоді ми сиділи в совковому буфеті запльованого автовокзалу, але думками витали в аеропорту ім. Шарля де Голля... Тоді все було справжнім.
А сьогодні, усе, що відбувається , здається ірреальним, яке не має пояснення. Чому ти це робиш? Мені не зрозуміти... Власне, ти так і писав: " Ти, якщо й схочеш, не зможеш мене зрозуміти. Де тобі!"...
А я дійсно не можу тебе зрозуміти. Ми різні. Ми надто різні. Як інь та янь, як плюс та мінус, як північний і південний полюси. Ми однаково багато написали віршів про кохання. Але мої надто романтичні, торкаються відчуттів. Твої ж... надто реалістичні, або навіть ... фізіологічні...
Та, мабуть, кожен має право на власні помилки. До того ж, ти ніколи не запитував моєї думки. Хоча, ти ж і так її знаєш.
Усі кажуть, що мене можна прочитати, як відкриту книгу. Натомість ти говориш одне, думаєш друге, а робиш третє. Ти просто такий, от і все...
Тому, відпускаю нерозуміння ситуації. Хай буде все, як є!
З днем народження!
Останній ковток кави і я залишу цю кав'ярню з промовистою назвою " l'amour".
10.06.2019
