Падає сніг, мокрий, холодний.
Падає, бо самотній,
А я не падаю. Хоч холодно,
І сказати соромно,
Бо у відповідь почую –
Чого їй ще бракує?
Все життя в хмарах літає,
Проблем не знає, не має.
Зрозуміє тільки сніг,
Від самотності він з хмари втік.
Під ноги стелиться, кружляє,
Душу зболену мою втішає.
У всьому світі сніг і я...
Пишу на білім твоє ім’я...
А букви талою водою
Біжать, втікають за тобою.
Лишились я і самота...
Почати з чистого листа?
Мабуть... Це завтра, а сьогодні
Я на грані, у безодні...
Мене обійме тільки сніг,
Що падає до змерзлих ніг.
сьогодні я і самота,
Та завтра буду я не та...
