Смереками обчесані, кудлаті хмари,
Ними вкутані Карпатів схили.
Тут дух легенд: то мавки, то почвари,
Добра і зла перебувають сили.
Сніги у горах аж до літної пори,
Прикрашають схили трав'янисті.
Води потоки, що тічуть згори,
Гамують спрагу жителів й туристів.
Пухнаста вовна невагомих хмар,
Мольфар, немов чабан, їх випасає.
То зганяє їх докупи, мов отару,
Коли потрібно - знову розпускає.
У всякої пори своя краса,
Чарівна природа і місцеві люди.
Немов отари, хмари в небесах,
Казкових дзвонів гомін звідусюди.
