А далі що ? Де крапка, а де кома ?
У попелі не висловлених фраз...
Банальне відчуття, що я не вдома,
Несе мене чимдалі защораз.
Горять мости підпалені росою,
Весь час дорога і нічний вокзал.
А я одна... Чи ти тепер зі мною ?
Крізь мряку сніжно-білих покривал ?
А далі що ? Якби ж могла я знати
І як би не боялась почуттів,
То може позривала б маски кляті,
Яких ніхто зірвати не зумів.
Пусті конверти, а чомусь ворожі,
Думки скажені вирвались на світ.
Вони на мене неймовірно схожі,
На ту, яка ховалась безліч літ.
А далі що ? Заплутані шляхи ?
Здається, вже пора на перевал.
І поки догоратимуть мости,
Я віднайду загублений причал.
13.12.2018
