Кінь перейшов давно на рись -
Галопа досить.
І з вітром знову обнялись,
На гриві коси.
І раптом вершник зупинив
Коня під гаєм.
Хоч захід вдаль його манив,
Та ніч згустає.
За шию обійняв коня,
Погладив гриву.
Бо кінь його - його броня,
Він просто диво.
Він зняв вуздечку і сідло:
-Іди пасися…
Далеко ще було село,
Де він родився.
Перекусив, ліг під кущем,
Рішив спочити.
Почав, допоки не засне -
Зірки лічити.
