Ми в просторі і часі розминулись,
А бути все могло, немов у казці,
Один до одного грайливо б посміхнулись,
Сховалися б від світу в спільній ласці.
Ми розминулись в просторі і часі,
А може, ти ніколи б й не зустрівся,
Та жевріє лампадочка на гасі
Вогник надії є, хоч зачаївся.
Ми розминулись і часі простОрі
Далеко ми, й зовсім не однолІтки,
Така от в нас печальная лав сторі,
Обох нас полонили буднів клІтки.
Ми розминулись, хто у цьому винен?
Бог «половинки» шле у світ порційно,
Сумує в кожного надпитий келих винний,
Гнітить ця думка нас обох постійно.
Час, простір – це всього лише дрібниці,
Бо почуття – не кілометри й миті,
Любов – це спільні наші таємниці,
Мрії й бажання разом пережиті.
"Час, простір – це всього лише дрібниці,
