Це лиш прив'язаність до не гідних того людей,
Це лиш рана, яку ти ятриш спогадами минулого,
Ти відпусти її та заглянь у серця орхідей,
Які зафарбують чорне у кольори білого.
Ти допоможи загоїтись сердешній рані,
Не заспокоюй себе малодоступними словами,
Відпусти свою любов відпаритись у бані,
Можливо,тоді для інших ти станеш "той самий"
Ти встань з колін,обітри долонями холоші життя,
І не втішайся,бо язик твій запеклий ворог,
Ти подумай і відпусти,бо у тебе є браття,
Які не дадуть розвіяти серце і душу у порох.
Зациклюйся на диханні своєму,
Бо це найважливіше,що дасть сили в боротьбі,
Ти відтвори життя власну поему,
І не довіряй більше мольбі.
