Якби Бог говорив моїми словами
І писав воістину довершені вірші
То я б написала сотні послань
Сивочолим Адамам і Адамчикам у завужених штанцях
І Євам у сукнях та спортивних костюмах
Я б написала що першою створила любов
А вже потім море. Бо море як і любов - безмежне і достоту глибоке
А потім я створила людину, а з нею уже все інше
Це було фантастично. Крапельки поту стали всесвітнім потопом
Вони змили бруд із маленької кульки
Яку на собі спершу носили сотні малих черепах.
А їх - великі слони й носороги
Та коли зійшла велика вода
Й землю заселили мої Адами і Єви
Які вже мали дітей, а ті своїх, а потім й своїх мали ті інші.
То залюднився рай. І ті люди забули, що то він і є
А любов не вмирала ніколи
Стаючи морем
