Твоя сорочка пахне чебрецем
Веде собі розмови з вітрюганом
Ти чешеш коси ніжно гребінцем
Й зникаєш вранці разом із туманом
Душа пісень співає без упину
Старі діди встають із домовин
І тихо йдуть. Вдивляючись у спину
Скрижалі доль виймають із торбин
Несуть туди де сонце ще не сходить
Де треті півні ляси ще не точать
А хто втрачає завжди десь знаходить
Діди встають і роблять все що хочуть
Твоя сорочка пахне полинами
Вплітаєш в коси вишні й виноград
Любов жила й цвіла все поміж нами
Дай руку любий
І ходімо в сад
Візьму сорочку та й вдягну на плечі
Весь біль втоплю у морі із оман
Я лиш зоря а ти мій сивий вечір
Виходимо
Й вертаємось в туман
