Купол скляний над головою,
Я депутат і гранати зі мною.
Іду я по залу, а спікер не спить,
Люстра з кришталю у залі вісить
Хапаю за груди Чумака і шепочу:
Де сидить отой Льовочкін?
Де сидить Сергій Льовочкін?
Якось залізти треба на неї,
Я у спідниці — нічого під нею
Хтось мотузка́ на ту люстру вчепив -
Мушу залізти, хоча й без трусів!
Кладу у пазуху гранати лізу і шепочу:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Купол скляний зовсім вже поруч
Бюстгалтер тріснув — мотузка-покруч
Впали донизу гранати й одразу
Я закричала знайому вам фразу:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Пиляю люстру — добрячий сплав
Бачу Грицак гроші в сумку поклав...
Чи ж винувата я людоньки в тому -
Із люстри зняли, послали додому…
А я з-за дверей закричала:
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Вийду з дурдому, піду я у Раду -
Та про ту люстру — краще не згадуй...
Тільки тепер я залізу на кришу,
Але бюстгалтер вдягну я міцніший
І тоді я розставлю ноги і закричу:
Я любю тебе Льовочкін!
Я уб'ю тебе Льовочкін!
Бах!
23.05.18