У зимових сновидіннях
заблукали всі думки.
Не пройти весні-спасінню:
заіржавіли замки.
Вітер злий співає соло,
сипле з неба снігопад.
Все навколо захололо,
і слова всі невпопад.
За імлою сніговою
не знайдеш весни прикмет.
Ранок знов ляка пургою:
за наметами намет.
Дні наповнені обманом,
як фігури воскові.
Приховаю за туманом
почуття свої живі.
Де любов — моє спасіння?
Тільки попіл та зола...
У зимових сновидіннях
заблукаю до тепла.
Сподобалося 
