По мосту над Дніпром їду я на Чернігів...
Ще два роки тому в ньому я не бував
Ні проїздом, ніяк. А тепер просто ніби
Найріднішим для мене Чернігів той став.
Бо чекає мене там кохана дружина.
Бо то є батьківщина її. Тож і я
Говорю вже про той закуток України:
Це обітувана, це найкраща земля.
Я приїду до того чудового міста
І побачу принцесу мою чарівну,
Що вона є духовна душа, гарна й чиста,
Що люблю я її і колись осягну —
Осягну її вічні взаємини з Богом
І зі мною взаємини вічні її.
Осягну. Але навіть задовго до того
Я люблю і всім серцем кохаю її.
13.08.2016
По дорозі до Чернігова
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
