Стрий. Гостюю в свого побратима.
П'є. «Бо виходу, — каже, — нема:
Мого серця велика частина
Згідна з вчинками геть не всіма,
Що отам, на війні, я накоїв.
Як у всіх, в серці Бог в мене є.
Тож немає мені супокою,
Бо карається серце моє».
Отже я поінтересувався
Про жахливі прогрішення ці.
Каже: «Снайпер у церкві ховався
Та відстрілював наших бійців.
І ту церкву із снайпером разом
Обстрілявши, я вщент зруйнував.
І звичайно, до себе відразу
Тим у Бога я заслугував.
Та не міг я інакше вчинити.
Бо сумління казало мені:
Мушу вбивство я те зупинити,
Навіть взявши тягар цей вини».
Відповів я: «Мій братику любий,
Геть не має претензій за те
Бог до тебе, а більше ще любить.
Ти не грішне вчинив, а святе.
Бо насправді людина — храм Божий.
Скільки ж храмів зберіг, врятував
Ти, спинивши ті кулі ворожі,
Хоч мурований храм зруйнував!
То каміння було тільки мертве.
І за нього не сердиться Бог.
Не така то велика вже жертва
За людей, за життя, за любов».
«Вбив я стільки військового люду,
Хоч Господь заповів нам: «Не вбий!» —
Що з розкаяння пити я буду,
Пам'ятаючи кожний свій бій».
«Якщо бачиш, що вбивця приходить
Вбити купу народу, але ж
Не спиняєш його, то виходить,
Що ти спільник його, вбивця теж.
В цьому разі ти будеш злочинець
І порушник наказу «Не вбий!»
Бог від тебе тоді призачинить
Світ Любові, Світ Милості Свій.
Тож «Не вбий!» значить стримай убивство
І розправся з агресором злим,
Щоб лишилось живим ціле місто,
Не вагайся, не панькайся з ним.
Саме так і робив ти, мій брате.
І претензій у Бога нема.
Припиняй пити та дуркувати.
Бо оце ти вже робиш дарма».
09.08.2016
Стрий
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
ID:
778745
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.02.2018 10:12:08
© дата внесення змiн: 24.02.2018 10:12:08
автор: Петро Рух
Вкажіть причину вашої скарги
|