Бо ти наче свято, наче весна у місті
Стелиш під ноги найщиріші свої слова
З тобою, наче позначка за двісті
І кругом іде голова.
Бо ти наче з неба, наче дарунок Бога
Тримаєш за руку так міцно, ніби, боїшся,
Але відлягають від серця тривоги
І ти раптом снишся.
Я тону в тобі, пірнаю вниз головою,
Бо ти, мов те море безкрає, наче схід сонця
На тарілку щоранку себе ріжу і краю
І тому нема кінця.
