Відпусти мене, мамо, на небо,
Так судилось,рідненька,пробач,
Буде важко тобі вже без мене ,
Не рви серця,лебідко,не плач...
Я зостанусь для тебе героєм ,
Хоч у сні я до тебе прийду,
Пригорну тебе,ненько,до себе,
Розповім,як тебе я рідненька люблю...
Пам'ятай:ти для мене найкраща,
Як би важко тобі не було...
В тебе є ще надія й опора-
Це сестричка маленька й татусь,
Пам'ятай ,моя мила,я поряд,
І у будь-який час повернусь...
Я проллюся дощем неупинно ,
Ясним сонцем в вікно посміхнусь,
Тихим вітром я ніжно повію,
І в обійми твої увіллюсь....
Відпусти мене,мамо,на небо,
Так судилось,рідненька,пробач,
Я завжи буду тільки з тобою,
Посміхнися і більше не плач!!!
Несамовито гарно, чуттєво, пронизливо і написано душою. Велике дякую. 
