Хто ти для неї? – здригалися талі сніги.
Сива покута чи серцю навік обере́гом?
Сповідь майбутня, що зріє з оголених слів?
Ні! Він для крил її білих нескорене небо…
Хто ти для нього? – хвилююче з неба зірки.
Ватра у домі чи неусвідомлена зрада?
Оберти серця п’янкого чи спомин гіркий?
Ні! Вона спраглому серцю одвічна відрада…
Хто ви такі? – прихилялась до неба земля.
Спалені жертви, а чи росянисті світанки?
Зорі розсипані в віршах чи плач скрипаля?
Ні! Вони - музика, що розлилася до ранку…
Гарна лірика, Лєночко. Правда є місця, де треба підправити. В першому катрені ти не звертаєшся безпосередньо до ЛГ, а вже в другому саме до ЛГ. В третьому до обох. Може й в першому звернутись до нього?
Хто ТИ для неї...
---
---Ні, ТИ для крил її...
В другому катрені, де ти звертаєшся до неї, в останньому рядку можна так:
Ні, ТИ для спраглого серця...
Ще один момент:
...хвилюючІ з неба зірки.
Звісно, що я не настоюю, просто раджу зі своєї дзвіниці, з твого дозволу. Вирішувати тобі. З теплом.
Дякую, ти права, Лєн, змінила трохи. Але так як у 3 катрені відповідь "Вони-...", то може хай так буде: запитання до лг, а відповідь ...узагальнена. Тепло з дзвіниці відчула - , вмієш ти...
, вмієш ти... 
