Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: МУРАХИ (прозою) - ВІРШ
logo
Валя Савелюк: МУРАХИ (прозою) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

МУРАХИ (прозою)

Не оддалік Феодосії (в Криму, до загарбання звісно ж, років уже зо двадцять тому) я сиділа на піщаному березі біля моря в кріслі, складеному з надувного матраца, і читала книжку «Сакура і дуб». 

Місцина та називалася Бухтою Лисиці. 

Був липень, друга його половина, коли туристичний сезон якраз у розпалі. Людей, що прибули до моря з різних міст і місць «дикунами» і жили повсюдно у наметах, було в бухті завізно. Хоч не про них ітиметься, та вони в цій повістині мають значення, бо спричинили місце події, сходивши весь пісок уздовж і впоперек і залишили в ньому заглибину на заглибині: якщо наблизити б зір до тверді берегової, як те могла зробити б, скажімо, телекамера, акцентувавши увагу саме на тому, що під ногами, то вийшло б дуже подібно до місячного пейзажу, маю на увазі, що пісок усуціль був покритий кратерами, позалишеними людськими ступінями.  

Звісно ж, я не зауважила б тих кратерів, якби не пригода з повчальним результатом, про яку давно збираюся переповісти. І сталася вона… в одному з кратерів у піску обіч мого крісла, складеного, як уже раніше казано, із  надувного матраца.

Не знаю, чого саме зір мій відірвався від цікавого читання, але в якийсь момент погляд упав на одну з тих заглибин, на дні якої мурашка, чорна, середніх розмірів, змагалася з силою земного тяжіння, намагаючись вибратися по сипкій похилій стіні нагору, щоб знову провалитися на дно сусіднього, такого ж глибокого для неї, сліду. Але мураха про те не думала, а, обхопивши передніми лапками більшу за саму себе теж чорну, поморщену ягоду, що обси́палася з якогось тамтешнього колючого куща чи напівзасохлої гостролистої травини, намагалася витягти здобич на кромку ями. 

Спочатку я спостерігала, як мураха пробувала пхати ягоду вгору перед собою, але ноша її щоразу сповзала вбік, а тоді їхала на дно, тягнучи за собою і невідчепну мураху. Зробивши чимало спроб, мураха змінила тактику, розвернулась «задом наперед», намагаючись таким чином витягти ягоду по піщаній нетривкій стіні слідом за собою, але й так не виходило, бо на середині стіни ягода «ставала важчою» за саму мураху і разом з піщинками, які зсувалися з під ніг комахи, компанія невідворотно їхала на дно.  

Спочатку мене розважало спостережене, я навіть посміялася стиха в якийсь момент, бо вся та завзята боротьба мурахи з гравітацією видавалася кумедною. Але дуже скоро азарт, з яким дрібна істота будь-що прагнула доставити їжу ту, так вдало знайдену серед пісків, кудись, де вона мешкала, де її, певно, чекали одноплемінники, а, може, й голодні діти, викликав у мені співчуття. 

Стало ясно, що мурашці з ягодою «в руках» самостійно з кратера ніяк не вибратися, і друге, що здобич свою вона не залишить – не відмовиться від неї ні за що. То я і вирішила їй допомогти… допомогти такій само, як сама, живій істоті, справитися з труднощами і непереборними життєвими перешкодами. Я бачила ситуацію в цілому, бо охоплювала картину події відсторонено – згори і збоку, і оцінювала, що зусилля мурахи майже надаремні, але вона завзято боролася і не відступала… навіть не перепочивала – змагалася з випадковими прикрощами долі і не збиралася здаватись… як доводиться, часом, боротися самовіддано і людині.

Отака, варта поваги, життєздатність комахи… і священне майже почуття обов`язку, що ґрунтується на любові до ближніх своїх, і турботі про них, як вияві любові тієї. Бо якби мураха думала тільки про власний шлунок, то вмостилась би в тій ямці та й смакувала б собі тією цінною знахідкою, але ж ні, вона хотіла неодмінно однести ягоду кудись туди, де чекали на неї її ближні. Думаю навіть, що та ягода мала б опинитися в засіках і стати припасом їжі на пору майбутньої і не скорої ще від середини того липня –  зими…

Я роззирнулася довкола, шукаючи якоїсь стеблини, щоб нею підштовхнути нагору ягоду, коли мурашка знов дотягне здобич до середини крихкої стіни «кратера», якраз перед тим, як вони почнуть вкотре їхати на дно…

Підходяща стеблина знайшлася, бо ріс не оддалік кущик тамтешньої трави, що випустив кілька стеблин з волоточками, відцвів, дозрів, обсипався і засох давно, а  кілька порожніх стеблин все ще стирчали з піску, на диво нічия випадкова нога на кущик той не наступила.

Я озброїлася підручним засобом – тонкою і довгою стебелиною – і приготувалася допомогти завзятій мурасі. Коли знайшла поглядом знайомого кратера, ситуація там настільки змінилася, що спочатку я навіть не могла зрозуміти, що відбувається… 

А там стався акт агресії – відвертої і нахабної. В той таки кратер невідь звідки скотилася ще одна мураха, вчепилася в поморщену «нашу» чорну ягоду з протилежного боку і почала тягти здобич до себе, намагаючись відібрати. 

Якийсь час я орієнтувалася, спостерігаючи за подією навіть вражено, бо такого повороту не сподівалася. 

Мурахи трималися за ягоду з однаковою силою і завзяттям, тільки одна була помітно міцнішою, бо тягла по тій таки крихкій піщаній стіні кратера не тільки ягоду, а й другу мураху, яка повисала з протилежного боку здобичі і впиралася агресору, як тільки могла, намагаючись не поступитися і будь-що втримати цінну свою знахідку.  

Врешті, з самого майже краю кратера всі троє падали донизу, обсипаючи при тому і пісок на його дно. Одна зі спроб вибратися нагору навіть вдалася: нападниця, думаю, то саме вона, волоком виволокла на кромку ями і ягоду, і другу («мою») мураху, але всі троє одразу ж скотилося в сусідній кратер і тяганина за ягоду продовжилася там…

Ну, ні…– оговталась я врешті, – так не піде, зараз я тобі допоможу, – звернулася подумки до першої, знайомої мені, мурахи… 

Але вона не чула, бо на цю пору протистояння перейшло у вищу фазу активізації і загострення, суперниці влаштували на дні нового вже кратера щось на зразок дикого танцю: кружляли, не випускаючи ягоди з передніх лапок, вибиралися на середину стіни і котилися звідти шкереберть, перекидьки, так намагалися розчавити одна одну, чи хоч би струсити супротивницю з ягоди, але жодній з мурах позбутися іншої не вдавалося…

Зараз, зараз, – сказала подумки я своїй мурасі, - тримайся, бо я вже тут і ось тобі допоможу…  – то упавши коліньми на пісок, щоб зручніше було, прицілилася стеблиною, підчепила у тій крутні чужу нахабу-агресорку і  буквально вистрілила нею геть. 

Нападниця-мураха відлетіла щонайменше на метр від епіцентру події, бо я прослідкувала поглядом за її катапультуванням,  інша ж, що так і не відчепилася від ягоди своєї, відчувши полегшення і відсутність конкурентки, ще завзятіше кинулася з ношею, тепер уже тільки своєю, на стіну, вибралася нагору, провалилася в сусідній кратер, але швидко вибралась і з нього: видно, пласт піску тоншав у тому напрямку і кратери ставали мілкішими, то мураха з ягодою досить спритно понеслася геть, перебираючись з однієї ями в іншу…

Я провела її поглядом, пересвідчилась, що вона у безпеці і що справедливість відновлена, тоді всілася знов у своє крісло та взялася за книжку.

«…І так, справедливість перемогла, - з приємністю констатувала я сама з собою результат боротьби. – Отак Вища Сила інколи і людині допоможе, мимоходом ніби, заради тільки самої Справедливості…» - і, вдоволена собою, продовжила читання…

«Почекай…– невдовзі торкнула стиха легенька думка, – а ти справді впевнена, що відкинула саме ту мураху, яка напала?.. вони ж однаковісінькі з виду, як ти могла їх розрізнити, а ще й крутилися, як лопаті пропелера… котра з них була саме та, що спершу початку знайшла ягоду?.. і котрій же з них ти допомогла?.. тим паче, переможниця так енергійно понесла знахідку ту, перемахуючи без особливих зусиль з кратера в кратер – щось не дуже схоже, що була втомленою попереднім тривалим борсанням і наступною боротьбою… та, перша, яку ти захищала, ніяк не могла вибратися з кратера, а оця, що отримала завдяки тобі спірну ягоду, поскакала з нею по ямах, наче кінь…»

Я відклала книжку… я відчула сором…  перед собою, чи перед тим, хто питав – лагідно і терпеливо, без осуду, але ніби пропонуючи розмислити над тим, що відбулося?.. певно, перед обома… чи справедливість захистила я, втрутившись не в свої справи, та ще й без необхідного розуміння, чи, переплутавши хто з них, однакових, є хто – посприяла, сама того не бажаючи, агресорові? 

…Отака людська справедливість, – сказала я врешті сама собі. – То чи варто людині, а тобі, дорогенька, насамперед, впадати в гординю, допускаючи, що може виступати в ролі Вищої Сили хоч і стосовно дрібних, у порівнянні з собою, істот? 

Ні, не варто, бо Вища Сила – це не розмір, не місцеперебування чи точка зору, а Мудрість – «не нашкодити», і Знання – що насправді є Справедливість, в чому вона, де і яка... Відповідь на такі запитання має тільки Господь, а й людина знатиме, якщо Він їй відкриє. Але, втручаючись самовпевнено, самовільно, хай навіть з кращими намірами туди, куди тебе не прошено – ніколи не знаєш, з якого боку опинишся, з боку справедливості чи й навпаки. 

… Нещодавно натрапила на цікаву думку стосовно цієї ж таки теми, де автор радить не надто палко вимагати від Бога відновлення справедливості і покарання винуватця, якщо у вас щось відібрано чи й вкрадено, бо, написав той чоловік (не запам`ятала, на жаль, його імені), у результаті можете втратити і те, що у вас ще, з Божої ласки, залишилося… Справедливість – вона справедлива до всіх, а не тільки до ображених.

Комічність же моєї участі у міжусобній війні двох мурах за поморщену чорну ягоду стала остаточно очевидною, коли, блукаючи у роздумах зором довкола місця недавніх пристрастей, зауважила я ненароком, що тими ягодами, за одну з яких спалахнула така непримиренна боротьба, був засіяний весь пісок доокруж мого крісла, зібраного із надувного матраца, в якому я сиділа перед тим, зручно умостившись, читала цікаву книжку і безтурботно насолоджувалася теплом південного сонця і прохолодою морського лагідного вітерця…

«…усе в них, як і в людей», – подумала я про мурах, роздивляючись, з якого саме куща, що росли не віддалік, біля самої підошви рудого глиняного горбка, насипалося на пісок стільки тих чорних дрібних поморщених і сухих ягід.

26.03.2017

ID:  725625
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.03.2017 13:38:53
© дата внесення змiн: 01.12.2023 19:13:08
автор: Валя Савелюк

Мені подобається 8 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Михайло Гончар
Прочитаний усіма відвідувачами (518)
В тому числі авторами сайту (21) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Дощ, 27.03.2017 - 14:46
Гарна у Вас філософія, пані Валентино! І Ви маєте рацію... Дякую, давненько я тут не був...
 
Валя Савелюк відповів на коментар Дощ, 27.03.2017 - 15:21
так, давненько не були тут, любий пане Дощ smile дуже втішно Вас бачити smile 16 22 і приємно чути Ваші слова give_rose
 
zazemlena, 27.03.2017 - 01:20
заглиблюючись у просте, заглиблюємось у себе - і відкриваємо істини...їх нам підказує Господь...дуже гарно 16 give_rose
 
Валя Савелюк відповів на коментар zazemlena, 27.03.2017 - 11:58
так, істини підказує (надихає нам) єдино Господь, дякую Вам, пані zazemlena smile 22 give_rose

...і от, тільки зараз подумала, що якщо навіть я тоді переплутала мурах і відправила у політ першу, якій насправді хотіла допомогти і захистити, то, це не означає, що виступила таким способом з боку несправедливості, бо якби вона продовжувала наполягати і боротися, то та, нападниця, яка була міцнішою за неї, врешті вирішила б позбутися суперниці, просто вбивши її... а так - слабша, якщо навіть то вона була відкинута з тієї небезпечної для неї ж ситуації, одразу ж знайшла іншу ягоду і, думаю, зраділа тому - ягід на піску було багато, але, зосередившись на тій, яку в неї відбирали, могла й життя позбутися, а так - отримала новий шанс... smile

ну от, полегшало... совість просвітлилася... хіба не так само інколи якісь наші "тупіки" життєві є тільки підказкою звернути з хибного шляху smile скористатися, отже, новим шансом, який дарує нам Той, Хто любить нас справді - Господь... 16 give_rose
 
Наталя Данилюк, 26.03.2017 - 23:07
smile Мудро і повчально. 12 Справді, втручатися в чужу суперечку треба дуже обережно, бо бувають ситуації, де в кожного своя правда, і не завжди вдається все вирішити справедливо, без шкоди для ображеної сторони. У природи свої закони, тож будь-яка суперечлива ситуація між живими істотами може вирішитися сама собою. Читаючи Вашу історію, пригадала, як колись в дитинстві визволяла метеликів з павутиння, щоб не залишати тендітну красу на поталу павучиську... smile 22 osen1
 
Валя Савелюк відповів на коментар Наталя Данилюк, 27.03.2017 - 11:35
допомогти іншій живій істоті, що потрапила в біду - це людське в людині, та ж таки емпатія, це добре і нормально, найчастіше діти намагаються допомагати всьому живому(а в них - усе живе) і "обездоленому", бо діти - ближчі до янгольських світів... smile

що ж до самої тут ситуації, то, певно, янголи отак само дивляться згори на людські бійки і важко їм зрозуміти - заради чого всі ті страсті і ненависті одне до одного: бо вони бачать водночас все, і те, що доокіл Господь розсипав багато таких само точнісінько "ягід", щоб усім вистачало, то чого ж битися за одну?... тому янголи, чи Вищі Сили зрідка дуже втручаються у людські бійки і суперечки, бо "коли двоє сваряться - обидвоє винні", можна і так сказати... Але, трапляється, що Вищі Сили таки допомагають, але вони вже точно знають, що допомога їхня - безпохибна, бо через них Господь допомагає, яаголи ніколи не діють від себе самих, але тільки від наДИхнення Божого - такий Порядок, тому-то янголи бачать не тільки зовнішню поведінку людей, не тільки дану ситуацію, але й наміри і мотиви кожного, тобто, мотиви "внутрішньої людини"... захищає вона свою "ягоду", бо першою її знайшла, бо своїм радісно хоче принести з любові до них, чи щоб її "похвалили" свої, підвищили в званні і посаді smile так само чому напала інша на першу - чи може перша в неї ще раніше ту ягоду відібрала, чи щоб продемонструвати свою силу і нахабність - заберу в тебе, бо маю на те більше сили, щоб принизити тебе , а ягода та сама собою - лише привід... це головне, але так людина бачити не здібна, тому втручаючись у ситуацію, що вже її застала в якийсь момент, ризикує опинитися не на тій стороні... тому - треба ЗНАТИ... хоч сам собою порух захистити слабшого і справедливість - вартий одобрення - отакий тут ще один із можливих нюансів... smile 22 osen1

дякую Вам, Наталю, приємно, що завітали smile
 
геометрія, 26.03.2017 - 18:42
Дуже сподобалося, Валю! Пишіть ще, ваші твори мудрі і читаються легко... 12 a24 flo36 flo11
 
Валя Савелюк відповів на коментар геометрія, 27.03.2017 - 10:29
приємно знати, пані Геометріє, що оповідка сподобалася Вам smile з Божої ласки smile напишу ще про "хижу пташку" у подальшому smile give_rose
 
Михайло Гончар, 26.03.2017 - 17:02
Прочитав спочатку одним махом(по діагоналі),потім ще раз уважно - славно.Це талант!
 
Валя Савелюк відповів на коментар Михайло Гончар, 27.03.2017 - 10:25
вдячна, Михайле smile завжди приємно бачити Вас, і чути smile give_rose
 
Джин, 26.03.2017 - 15:00
12
 
Валя Савелюк відповів на коментар Джин, 27.03.2017 - 10:24
вдячна Вам -за візит і відгук 22 give_rose
 
Віталій Назарук, 26.03.2017 - 14:53
На мою думку: Кожна істота живе у своєму світі, за своїми законами і має власний життєвий простір.
Чудовий твір, який заставляє думати... 12 16 flo12
 
Валя Савелюк відповів на коментар Віталій Назарук, 27.03.2017 - 10:23
так-так, і спостерігаючи згори за бійкою через суху ягоду, яких, до того ж, розсипано довкруж чимало - щоб усім вистачало, приходиш до сумного висновку - мурахи, як і люди - не стільки заради "ягід" воюють між собою, скільки через смае бажання "воювати": хіба кацапам не вистачає території, яка вважається кацапією - для чого їм вбивати людей скрізь на планеті, певно, заради щоб відбирати - це їм смачно, а не сама "ягода"...

дякую Вам, пане Віталію give_rose отака вийшла історія з мурахами колись давноsmile
 
гостя, 26.03.2017 - 13:52
чудова історія!можна сказати,філософський твір...я вражена hi icon_flower
 
Валя Савелюк відповів на коментар гостя, 27.03.2017 - 10:01
так... тут не тільки сюжет smile і не стільки сюжет... smile вдячна Вам, госте 16 22 give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie