Десь аж від Дону до Карпат,
У рідній серденьку сторінці -
Десятки сотень літ назад,
Жили прадавні українці.
Ще не скували меч Батиїв.
Ще довго спать Москві в берлогах.
А ти вже в храмах рідний Київ,
Возносив світу слово Бога.
Хай що там кажуть, про ті роки,
Коли водив Моисей євреїв -
Були і в нас свої пророки.
Були і в нас свої Мойсеї.
Своя Голгофа у тридцяті.
Свї Іуди і Піллати,
Голодним смерчем в кожній хаті,
Вели приречено до страти,
Моїх сестер і побратимів,
Віддавши меч у руки "кату",
Єрусалим і Папа в Римі -
Благословив мовчанням страту.
І хай давно пройшли ті роки.
Багато витекло води.
Та ми не винесли уроки,
Із тої страшної біди.
Ми як завжди ідем на грані,
Коли обрати нам пора -
Не возвеличить би тиранів,
Байдужим розчерком пера...
2012р.