і знову ці вірші:
в них несказанне таю.
Нічим вони тому не гірші, як разом гуляли в Раю.
За руки тримались на завжди обіцяні бути,
в траві цілувались, тепер оце все забути?
На плечах і досі обійми твої-
де ж серцю покою? Спалю у вогні
усі ті листи написані в осінь,
заплакані фрази в зім'яту постіль:
"Слова неземні, кохана, в мені.
Заради любові пройду всі бої".
Забудь.Цілувались.
За руки тримались
В Раю ми гірші.
Як завжди: пишу (винні) вІрші.
