Ще одна сумна дата:
Двадцять другого грудня
Вслід за мамою тато
Йшов пройти День свій Судний.
На вікні два стакани —
Рідним душам водичка.
Не стиха біль з роками,
Не згаса згадок свічка.
Не завжди розуміли
Один одного з татом
І жили. як уміли —
Будні скрашені святом.
Нас він балував рідко,
Вчив по-своєму жити,
Бо роки його, видко,
Не солодко прожиті.
Може, я й завинила
Перед батьком у чомусь?
Щось змінити несила,
Лиш вчувається голос:
"Не хвилюйся ти марно —
Все в "було" залишили
І згадай, як ми танго
Танцювати любили".
Двадцять другого грудня
Ще одна сумна дата:
Йшов пройти День свій Судний
Вслід за мамою тато.
Вірш прекрасний! Ібіль, і смуток, іжаль, і любов, і каяття все є, все щемом озивається у серці. Моїх батьків теж уже немає, а спогади і печалі завжди поруч.
Тату! Ти уже не зайдеш в хату.
Твій прихисток тут поміж хрестів.
Тату! Хочеться сказать багато
Тільки я не знаходжу слів.
