У темряві вдивляюсь в дзеркала,
Не в змозі зразу й чітко розібрати
Зображення... З’їдає підла тьма
Їх контури, не бачити, гадати
Лишається… Себе не впізнаю,
Он ніби я, та щось таки інакше,
Не той зовсім зажурено стою,
У темнім задзеркаллі і так страшно,
Так сумно, що тривожне серце б’є,
Вистукуючи дробом барабанним,
Вишукуючи в відбитті моє,
Сполохані, знервовані набати…
