Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Туман стосунків - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 26.09.2016 - 12:45
"Через те, що - не сезон" - дуже потужний фінал, який насиченням своїм перевершує текст. Чується в цьому фіналі відгомін тихого "не судилося". А доля таки має свою частку в тому, що з усіма нами відбувається; або ж ми самі створюємо ту частку, коли беремо в свої розрахунки та сподівання поправку на її (невичерпну) іронію. Хто зна, чи не є проявом нашої власної для самих себе непередбачуваності ("пізнай себе", казав мудрець) - чи не є проявом оцього те, що потім ми називаємо - долею, про що зітхаємо: не судилося?
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 28.09.2016 - 10:28
Я для себе також не можу визначити, яка частина нашого життя визначається нами, а яка -- чимось (кимось) іншим. Проте в даному випадку авторські роздуми більше стосуються того, чи нам дано за життя пізнати сутність іншої людини, об'єктивно оцінити її, чи погляд наш обмежений певним ракурсом, який показує тільки одну її сторону. Дякую.
Yurko Okhapkin, 21.09.2016 - 12:10
Вікторію, читаючи перший абзац, я опинився в такому дивному стані (чи через свою хворобливу уяву, чи просто настрій співпав), що переварити другий і третій абзац з першого разу просто не вийшло - читав механічно, і думав зовсім не про те, що там написано, а про те, що написане у першому.Не знаю, чи зрозумієте ви, про що я, і чи згодиться це вам, але... Чомусь подумалося, що сказати треба. ЗІ - до вашого тексту повернуся мабуть ще раз, і спробую збагнути, що саме ви хотіли ним сказати. Вибачте. Вікторія Т. відповів на коментар Yurko Okhapkin, 21.09.2016 - 12:48
Це Вам, мабуть, передався той дивний стан, в якому я писала (а ще раніше -- їхала). Твір -- імпресіоністичний, з деяким філософським підтекстом. Коли-небудь поверніться, а то Вам запам'ятається тільки той туман,який я напустила.
|
|
|