Земля України знов кров"ю полита,
На цей раз вже рідних братів.
Палає Вкраїна порвата,побита,
Від рук своїх рідних синів.
Луганські степи вже багряними стали
Від крові полеглих солдат...
І смутні часи в Україні настали -
Війною на брата йде брат.
Донецьк ще палає у чорнім вогні,
Там крові багато потоків...
Сини України,немов не свої,
Наш прапор зривають з флагштоків.
Аж серце стискається від того болю,
Що це України сини...
На рідних братів,на Вітчизну війною
Посміли піднятись вони.
Вони за Росію горланять і б"ються,
Немов би там їх сильно ждуть...
А там,у Росії,з цих дурнів сміються,
Як ці Україну здають.
А ці ідіоти взяли автомат,
Та знову війною на брата...
І їм всеодно,що загине солдат
І хтось не побачить вже тата.
Їм усім всеодно,ми вже їм не брати, -
Росіяни братами їм стали...
І сини України,з ганьбою, туди,
У Росію, Вітчизну продали.
Уже триколори російські висять
І душу вкривають журбою,
Але патріоти Вкраїни стоять
І зброю готують до бою.
Так Украина ж не захотела жить с Донбассом, вот и повторилось то, что было в 1918г.: УНР пошла на ДКР. Тогда их обе приструнили и объединили большевики. А сейчас нет ни большевиков, ни "интересов пролетариата", ради которых было объединение. Значит, нечего и дуриться: развод и девичья фамилия. И каждый по своим домам