Море широке, вільне, безмежне,
З тихими хвилями, синіми, пінними.
Серце стежить за ними уважно.
І в них відшукати силкується рідне.
Відчуття, що життєвим приливом,
Тими хвилями сили тримає тебе!
Не скотитись з випробувань схилу,
Хвиля лихо розпуки на дно забере.
Чуже море красою свавілля,
В небі клекотом чайок- душливих думок.
І де відшукати скарбницю терпіння,
Як розгледіти приманки гачок?
Що виблискує примхами долі
І так близкістю манить не твоїх людей.
Хоч не хоч, розумієш поволі,
Що затісно у рамках життєвих ідей.
Море широке... вільне...безмежне...
От від тебе б частинку, ласкавості хвиль...
Бо в морі життя радше бентежнім
Рідким гостем приходить душевності штиль...
Море широке... вільне...безмежне...
От від тебе б частинку, ласкавості хвиль...
Бо в морі життя радше бентежнім
Рідким гостем приходить душевності штиль.
Гарно написали! 
